Кожна людина відчуває вплив розладу по-різному, а симптоми можуть змінюватися з часом. Розлад аутистичного спектра (РАС) — це розлад розвитку, що означає появу симптомів у ранньому віці. Проте РАС може бути діагностований у будь-якому віці. Ось що ще варто знати:
1. Він впливає на кожну людину по-різному.
Аутизм також відомий як розлад спектра. Це тому, що не всі люди з аутизмом мають однакові симптоми з однаковою важкістю. Проте існують основні сфери симптомів, спільні для людей з РАС. Вони включають проблеми з соціальною комунікацією, наприклад, уникнення зорового контакту; труднощі з підтриманням двосторонньої розмови або проблеми з розумінням точок зору інших людей. Інші симптоми включають повторення певних дій або незвичну чи обмежену поведінку.
2. Симптоми можуть змінюватися з часом.
Деякі симптоми можуть змінюватися і ставати більш або менш вираженими з віком. Симптоми також можуть змінюватися під впливом поведінкової терапії або медикаментозного лікування.
3. РАС не залежить від раси чи етнічного походження.
Аутизм зустрічається у людей усіх етнічних, расових та економічних верств. Люди, які мають старших батьків, рідних братів чи сестер з РАС або генетичні стани (наприклад, синдром Дауна), мають вищі шанси на діагностування аутизму. Також у хлопчиків РАС діагностують у чотири рази частіше, ніж у дівчаток.
4. Нам ще багато належить дізнатися.
Хоча вчені не знають точних причин РАС, дослідження свідчать, що гени можуть взаємодіяти з факторами навколишнього середовища, впливаючи на розвиток таким чином, що це призводить до РАС. Саме тому дослідники, що фінансуються Національними інститутами здоров’я (NIH), працюють над кращим розумінням стану та його ранньою діагностикою.
5. РАС — це не слабкість.
Хоча люди з аутизмом стикаються з викликами, вони також можуть мати великі сильні сторони. Серед них: успіхи в математиці, мистецтві та науці; здатність запам’ятовувати деталі на тривалий час; та висока здатність до навчання.
6. Це шлях довжиною в життя.
Хоча діагноз РАС часто ставлять у дитинстві, розлад впливає на людину протягом усього життя. Тому NIH також фінансує дослідження того, як найкраще підтримувати людей з РАС у дорослому віці; наприклад, допомагаючи їм працевлаштуватися та жити незалежно.