Слухове сприймання є надзвичайно важливим для людини, адже куди б ми не пішли, нас всюди оточують звуки. Завдяки налагодженій роботі слухового аналізатора наш мозок формує уявлення про навколишній світ, ми можемо накопичувати необхідну інформацію, дізнатися про наближення загрози, насолоджуватися співом птахів та чудовою музикою. Окрім цього, надзвичайно важливим є спілкування.
Кожен звук, який ми чуємо, виникає під впливом вібрації. Наприклад, при подиху вітру маленькі листочки створюють вібрації (звукові хвилі), пересуваючи молекули повітря. Саме ці хвилі і сприймаються людським слухом.
Який механізм сприймання звуку?
Вухо людини – досить непростий орган. Він має підвищену чутливість і розділений на три частини:
- Перша з них – зовнішнє вухо. Саме воно виконує дуже важливу функцію, адже саме тут схоплюються звукові коливання і транслюються у вушний прохід. Все це нагадує роботу антени.
- Наступним виступає центральне вухо. Саме воно виступає у вигляді простору, наповненого повітрям, а тиск в ньому регулює Євстахієва труба. Мікроскопічні кісточки, незважаючи на маленький розмір, утворюють складний механізм, завдяки якому вібрації барабанної перетинки, передаються у внутрішнє вухо.
- Третя частина – внутрішнє вухо. Його також називають равликом, адже воно дуже нагадує її раковину. Центральне вухо пов’язане з внутрішнім за допомогою овального віконця, з яким пов’язана одна з кісточок. Воно створює тиск на рідину внутрішнього вуха, що змушує його волосяні клітини активізуватися (приблизно 20 тисяч). У стані збудження вони передають імпульси в мозок прямо по слухового нерву, а мозок, в свою чергу, вже сприймає це як звук. Розпізнавання усного мовлення відбувається в лівій півкулі кори головного мозку (у правшів), там еволюційно сформувалися зони, специфічно пов’язані з даною функцією: зона Брока “відповідальна” за породження мовлення (нижня третина лівої лобової звивини), зона Верніке – за розуміння мови (ліва скронева область).
Ось так ось складно, але в той же час, цікаво відбувається процес уловлювання звукових хвиль людським вухом.
Слух людини формується на здоровій органічній основі з раннього віку під впливом акустичних (слухових) подразнень. У процесі сприйняття людина проводить аналіз і синтез складних звукових явищ, та визначає їх значення. Якість сприйняття сторонніх шумів, мовлення інших людей чи власного, залежить від сформованості слуху. Слухове сприйняття можна представити як послідовний акт, який починається з акустичної уваги і призводить до розуміння сенсу через впізнавання та аналіз мовних сигналів, що доповнюються сприйняттям немовних компонентів (міміки, жестів, пози). Зрештою слухове сприйняття спрямоване на формування фонематичного (звукового) диференціювання і здібності до свідомого слухомовленнєвого контролю.
Важливе значення для формування мовлення, становлення другої сигнальної системи дитини, має інтенсивний розвиток функції слухового та мовнорухового аналізаторів. Диференційоване слухове сприймання фонем є необхідною умовою їхньої правильної вимови. Несформованість фонематичного слуху або слухомовленнєвої пам’яті може стати однією з причин дислексії (проблеми в оволодінні читанням), дисграфії (проблеми в оволодінні письмом), дискалькулії (проблеми в оволодінні арифметичними навичками). Якщо диференціювальні умовні зв’язки у сфері слухового аналізатора формуються повільно, це призводить до затримки формування мовлення, отже, і затримки розумового розвитку.
Як можна розвивати слухове сприймання?
Розвиток слухового сприймання здійснюється в двох напрямках, а саме: сприймання немовленнєвих звуків (шумів) та мовленнєвих звуків, тобто розвиток фонематичного слуху.
В роботі з немовленнєвими звуками в пригоді стануть записи різних звуків, з якими дитина буде почергово знайомитися. Ці звуки можна поділити на категорії, наприклад: «Звуки тварин та комах», «Звуки музичних інструментів», «Побутові звуки», «Звуки вулиці» та інші. Познайомившись з цими звуками та навчившись їх диференціювати дитині буде набагато легше виокремлювати слова з-поміж навколишніх шумів.
Особливе місце в процесі розвитку слухового сприймання займають музично-ритмічні заняття, адже вони не лише сприяють формуванню звуковисотного, динамічного, ритмічного елементів слуху, але й допомагають урівноважити нервову систему, розслабити, сконцентрувати дитину. Займаючись з дитиною можна використовувати музичні ігри («Вгадай, що звучить?», «Повтори за мною?»), співи, гру на музичних інструментах та ін.. Окрім цього, класичну музику можна використовувати для фону під час виконання завдань – це допоможе дитині зосередитись та розслабитися.
Робота над локалізацією звуку. Сприймати звук та розуміти його джерело та напрям – є важливим вмінням. Завдяки цьому ми можемо реагувати на те, коли нас кличуть, посеред великої кількості людей, та йти на зустріч тій людині, ми можемо уникнути небезпеки, чуючи звук автомобіля, що наближається та ін. За допомогою ігор по типу: «Знайди, де дзвонить!», «Далеко / близько», ми можемо розвивати вміння локалізувати звук.
Робота з мовленнєвими звуками. Є три етапи постановки звуків, а саме: вивчення артикуляційного образу звуку та його механізму відтворення, автоматизація звуку (запам’ятовування звучання звуку в складах, словах і т.д), диференціація звуку (розмежування правильного звуку від дефектного або схожого за звучанням). Для покращення сприймання звуків мовлення, можна використовувати спів, музичні ігри, ігри на розвиток слухової уваги («Злови звук», «Де помилка?»).
Отже, розвиток слухового сприймання – є надзвичайно важливим фактором, для засвоєння та функціонування правильного, виразного мовлення.